Дрімає річка.
Всюди тиша.
Туман над травами лежить.
Травнева нічка.
Хто опише
Її захоплюючу мить?
Хто може словом передати,
Красу казкову оспівати,
І таїну її відкрить?
І я стою, мов онімілий,
Травневу тишу з ночі п’ю...
Мабуть, цей край, святий і милий,
Лиш оспівати солов’ю...
Дивлюсь угору.
Небо й тиша.
Я в Отчий дім думки несу...
Небесна земле,
Хто опише
Твою омріяну красу?
Хто оцінити сповна зможе
Твій вічний ранок,
Чисту й гожу
Любові Божої росу?
Мовчу.
Замовкла пісня квола.
Едемську велич з неба п’ю.
Мовчу.
Бо небо
оспівать ніколи
Не вдасться навіть солов’ю.
Вавринюк Юрий,
Луцк
Работаю главным редактором христианского журнала "Благовісник", автор двух поэтических сборников "Чекання", "Дзвони вічності", публицист. e-mail автора:poet@online.ua сайт автора:личная страница
Прочитано 4911 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
